Костел в Лютовісках - літом 1890 р. пожежа знищила майже столітню греко-католицьку церкву,  яка служила Полякам і Русинам, що проживали в Лютовісках.

Новозбудованій церкві був наданий статус парафіяльної церкви. Полякам докучало те, що в них не будо власної святині. Тому власними силами будують римо-католицьку каплицю в 1898 році.

В 1905 році пост капелана займає Міхал Хуцінский, вікарій з Бірчи, пізніше пробощ, декан, пралат і папський камергер. З його ініціативи і за підтримки багатьох людей було збудовано церкву в суровому стані. З І світовою війною прийшли нові знищення. Після того як в 1923 році, церкву відбудували, її посвятили. ІІ світова війна в Лютовісках тривала 12 років. Місцеве населення було знищене. Євреїв розстріляли, Поляків і Русинів вивезли. Лютовіска отримало назву "Шевченко". Коли церкву пограбували і знищили, її використовували як конюшню. Після визначення кордонів в 1951 році, Лютовіска і частина Бескидів повертаються під владу Польщі. Однак, костел надалі нищився, а богослужіння проводились в церкві. На завжди прихожани повернули собі святиню в 1960 році. Церкву знову посвятили в жовтні 1963 року. В травні 1986 року, після ремонту, церкву посвятили під визнанням св. Станіслава Мученника. Консерваторські роботи завдяки прихожанам проводяться до сьогодні.

Парафіяльна церква в Лютовісках, була занесена в реєстр історичних пам’яток як "єдиний приклад неоготичної сакральної архітектури на території польських Бещад".