Що відвідати? /
Історичні цвинтарі
Цвинтар в Беньовей - в 1852 р. тут існувало три цвинтарі: церковний, безпосередньо біля церкви і ще два біля дороги. Сьогоднішній цвинтар розміщенний безпосередньо біля церкві, на північ і на південь від неї. Коли в 80-х роках територію поселення було знищено за допомогою вибухових матеріалів, знищено було також цвинтар. Збереглася північна частину цвинтаря з тринадцятьма похованнями, а також добре зберігся фундамент церкви. Цвинтар відремонтовано суспільними силами в 1990 році під час зустрічі, організованої Комісією по Догляду за Історичними Пам’ятками Церковного Мистецтва при Головному Управлінні Товариства по Догляду за Історичними Пам’ятками в Варшаві. В 1992 році з ініціативи лісничого Дервіха, працівники Бещадського Національного Парку зробили огорожу цвинтаря і встановили інформаційну табличку про село і церкву. Частково пам’ятники походять від місцевих ремісників, в тому числі від місцевих самоуків. Виконані з пісковика або бетону. Найцікавіші форми мають пам’ятники, виконанні примітивними методами, вони захоплюють наївністю і таємничістю.
Цвинтар в Берегах Гурних - знаходиться безпосередньо біля церкві, на північ від неї. Огороджений низьким кам’яним муром. Ще на початку 60-х років тут стояло біля ста нагробних пам’ятників. Під час будови дороги, так званої "окружної дороги", пам’ятники переробили на щебінь. До сьогодні збереглося тільки одинадцять. Декілька з них було виготовлено місцевим майстром-аматором Грицем Бухваком, який прикрашав пам’ятники геометричним архаїчним орнаментом.
Цвинтар в Буковці – знаходиться 100 м на захід від церкві, яка тут колись існувала. Збереглися три нагробні пам’ятники, які були відновленні суспільними силами в 1990 році членами Комісії по Догляду за Історичними Пам’ятками Церковного Мистецтва. Крім цього, в Буковці є військовий цвинтар з часів І світової війни, розміром 16х16 м, розміщений на південь від місця, де колись знаходилась церква. Збереглося там 12 братських могил.
Цвинтар в Царинському - знаходиться довкола місця, де колись була церква і де зустрічаються течії Царинського струмка і Цариньчика. До сьогодні збереглися три пам’ятники і руїни каплиці, а також фрагмент кам’яного муру.
Цвинтар в Хмєлю - розміщений біля церкві, огороджений сучасним плотом. На цьому цвинтарі збереглась частина старих надгробних пам’ятників, в тому числі пам’ятник давнього земельного власника Еміля Річчі і давнього настоятеля Фелікса Должицького. Цікавим об’єктом, що знаходиться на цвинтарі є надгробна плита з 1641 року з написом на староцерковній мові. Тепер плита експонується під дахом, збудованим на зразок давньої дзвіниці.
Цвинтар в Дверніку - розміщений на горі біля струмка Двернік, зовсім в іншому місці, де тепер знаходиться святиня. Цвинтар колись знаходився довкола церкві, від якої тепер не залишилось і сліду. В минулому цвинтар складався з двох частин, поділених існуючою до тепер дорогою. До наших днів збереглася тільки західна частина з 14 пам’ятниками.
Цвинтарі в Дзвінячу Гурним - на території не існуючого вже села знаходиться два цвинтарі, їх називають "старий" і "новий". "Старий" цвинтар розміщений на пагорбі біля неіснуючої вже церкві. Оточений старими деревами, відновлений в 1990 році, на ньому знаходиться 17 пам’ятників. Найцікавіший з них це потужний саркофаг, в якому, згідно з традицією, лежить місцевий парох. "Новий" цвинтар знаходиться 200 м на захід в місці, де сходяться два яри. Не зважаючи на те, що він займав набагато більшу поверхню, збереглися тут тільки чотири пам’ятники, виготовлених з природних блоків пісковика. Не оточений деревами.
Цвинтар в Хульскєм - розміщений біля руїн церкви на південь від церкви. Збереглося 5 пам’ятників, виготовлених з блоків пісковика, які служили як цоколи чугунних хрестів.
Цвинтар в Кривому - розміщений на північ від існуючих руїн церкви. В 1852 році його площа виносила 28 арів. До сьогодні збереглося кілька пам’ятників, останній з 1945 року.
Цвинтар в Лютовісках - греко-католицький, розміщений біля місця, де колись була церква, побудована в кінці 18 на початку 19 століття. До ІІ світової війни його використовували католики обох обрядів, а пізніше тільки греко-католики. Збереглося тут кілька десятків пам’ятників з написами на польській і українській мовах. Два найстарші походять з 60-х років ХХ століття.
Кіркут в Лютовісках
Бескидський кіркут в Лютовісках це другий за розміром після Лєска єврейський цвинтар в цьому гірському регіоні.
Це беззаперечний доказ колишньої слави єврейської гміни в Лютовісках. Інвентаризаційні роботи, які були проведенні в 1997 і 2002 роках під керівництвом професора Єжи Ворончака з Вроцлавського Університету, показали, що цвинтар нараховує понад 1000 надгробних пам’ятників.
Перші плити поставлено ще в 18 столітті. Найстаріший надгробний пам’ятник, який вдалося відшукати до цих пір, має дату 5 kislew 5557, тобто 5 грудня 1896 року, а наймолодший - 20 adar I 5700, тобто 29 лютого 1940 року.
Разом з розвитком єврейської гміни в Лютовісках, початок якої сягає 18 ст., розростався також цвинтар. Найстарішою є нижня частина, а "наймолодші" плити знаходяться вище.
Традиційний надгробний пам’ятник євреїв це мацева. Він має форму вертикальної кам’яної плити, яка стоїть на землі.
Пластичні вистави з кіркуту в Лютовісках діляться на три групи: рослинні мотиви, звірі і предмети.
Звичай встановлення надгробного пам’ятника, який означає місце поховання, коріннями сягає традиції.
В польських євреїв, характеристичний надгробний пам’ятник це стела, тобто мацева. Зазвичай його встановлюють в першу річницю смерті в супроводженні скромної церемонії.
Надгробні пам’ятники, іноді дуже гарні, це оригінальні витвори єврейської народної культури.
На мацевах найчастіше зустрічаються:
- олені і леви на чоловічих пам’ятниках,
- голуби на жіночих,
- підсвічники (на жіночих пам’ятниках вони пов’язанні з благословенням господинею дому, яка стоїть над свічками, що символізує початок шабату)
- корони (на чоловічих пам’ятниках, символізують загальну похвалу - "корона доброго імені")
- горщики (на чоловічих пам’ятниках нащадків покоління Лівого, тобто левитів, які обмивають руки капеланам перед благословення під час служби)
- долоні у вигляді знаку, який використовується дял благословення (на чоловічих пам’ятниках нащадків Аарона, тобто капеланів).
Присутня також велика різноманітність рослинних орнаментів.
Мова, якою були зроблені всі написи на пам’ятниках на цвинтарі в Лютовісках, був іврит - свята мова.
Тексти включають імена померлих, дату смерті і похвали, які іноді бувають дуже довгі. Майже кожен текст починається зі скорення n"p - тут похований, а закінчується h"bj nt, що означає "нехай душа його буде зав’язана в мішку живих".
Нажаль, щорічні холодні зими і гаряче літо пагубно впливають на камені, не звертаючи уваги на їх історичну і культурних цінність. Місцевий флішовий пісковик, тобто матеріал з якого виготовлено більшість мацев, дуже низької якості з точки зору довговічності, а тому багато надгробних плит частково або повністю знищились.
Кіркут це одна з небагатьох пам’яток численної єврейської групи, що заселяла Лютовіска від кінця 18 ст. до знищення в червні 1942 р. Німці знищили тоді майже всю дерев’яну архітектуру містечка.
Цвинтар в Сянках - цвинтарів в Сянках було декілька, частина з них збереглася тільки на мапах, а інша частина знаходиться з української сторони. З польської сторони залишився церковний цвинтар, а його головним елементом є так званий "Гроб Храбині" - гроб Клари і Францішка Строінських, які померли в ІІ пол. 19 століття. Це дві надгробні плити і мала каплиця, відновлена працівниками Бещадського Національного Парку в 1993 році. Біля каплиці знаходиться 30 могил, деякі з них мають кам’яні огорожі.
Цвинтар в Скородному - в селі існувало два цвинтарі. На церковному, який був повністю знищений в 70-80 х роках, не збереглося жодного пам’ятника. А от вже на цвинтарі, що знаходиться вище, який також сильно знищений, збереглося два пам’ятники і чотири надгробні плити. Тут також є кілька сучасних могил.
Цвинтар в Смольнику знаходиться біля існуючої церкви Св. Архангела Михайла. Колись тут існували два цвинтарі - церковний, з якого жоден пам’ятник не зберігся і ще один, на якому до наших часів збереглися 5 надгробних плит.
Цвинтар в Ступосянах - церковний цвинтар, на якому після ІІ світової війни існувало біля 60 надгробних плит. Нажаль велику частину з них було використано для будівництва дороги до Мучного і Тарнави. До сьогодні збереглося кілька кам’яних надгробних плит і 7 могил, в тому числі могила власника місцевого маєтку Марцелія Віслоцького.
Цвинтар в Волосатому - церковний цвинтар, який після 1946 року був сильно знищений. Надгробні плити, що збереглися, були відновленні суспільними силами в 1991 році. Найцікавіший із них, належить дочці пробоща з Устчик Гурних, Михайла Строіцького. Це пісковий цокол, який закінчується чугунним хрестом, оточений кутою, залізною огорожею. Крім того, є ще шість бетонних і кам’яних пам’ятників без написів.
Цвинтар в Затварніци - на місці цвинтаря залишилось тільки кілька дерев. Біля церкви знаходиться цвинтар з кількома пам’ятниками, в тому числі один із написами на українській мові.