BIP Facebook - dołącz do nas!

Lutowiska

March

28

imieniny:

Anieli
Kasrota
Soni

NAWIGACJA

 
Про гміну /

Історія

Історичний огляд

Бещади і Гміна Лютовіска це країна полонин, чистих гірських струмків і лісів, в яких живуть ведмеді, вовки і бізони. Це серце однієї з остатніх пущ Європи, або польський "Дикий Схід".

Гміна Лютовіска найбільш висунута на південь і одна з найбільших, з точки зори площі (476 км2), гмін в Польщі. Тут проживає менш ніж 2200 чоловік, що робить її однією з найменш заселених гмін в Польщі (4,5 особи на км2).

Це єдина гміна в Польщі, яка сусідує одночасно з Словаччиною і Україною. Вона одна з найгарніших туристичних гмін в Бещадах, а одночасно, найбільш знищена ще за часів переселення місцевої людності (1939-1947) и боротьби з УПА. Понад 80% поверхні гміни вкривають ліси, в основному карпатський бук, ялиця, клен і ялина.

Вся територія гміни підлягає різним формам правової охорони природи и ландшафту, серед них Східнобескидскький Обшар Охорони Ландшафту, Ландшафтний Парк Долини Сану, Національний Бещадський Парк, а також численні заповідники, наприклад, заповідник "Криве", який охороняє останню в Польщі групу змії Ескулапа.

Розташовані в гміні території, що охороняються, отримали міжнародний статус. Бещадський Національний Парк і Ландшафтний Парк Долини Сану це складові елементи першого в Європі трьохстороннього польско-словацько-українського Заповідника Біосфери UNESCO MaB "Східні Карпати" загальною площею 2132 км. Бещадський Національний Парк це другий в Польщі національний парк, який отримав в 1999 році "Європейський Диплом", що вручається Радою Європи за найкраще управління охоронними територіями.

Постійне проживання руської і волоської людності на території сучасної гміни Лютовіска датується XV століттям, а більшість поселень повстала в XVІ столітті. В XVII столітті військові походи, голод і епідемії причинились до часткового вимирання населення. В XVIIІ столітті знову відбулось заселення опущених поселень, покращення політичної і економічної ситуацій, а також утворення довготривалої національної і релігійної структури населення, яке складалося з польської шляхти, греко-католицьких русинів і євреїв.

Після ліквідації панщини в 1848 році відбулось роздроблення земель і занепад господарств через відсутність безкоштовної робочої сили. Ці господарства купили підприємці з деревообробної галузі і почали на них будувати лісопильні заводи і залізничні вузькоколійні дороги.
Під час сутичок в Карпатах в 1915 р. було знищено багато поселень, а мешканці страждали від епідемій і голоду. В 20-х роках потреби, пов’язанні з розбудовою країни, спричинилось до розвитку кон’юнктури в деревообробній промисловості, повстали нові фабрики, проводились пошуки нафти.

Економічна криза 30-тих років призвела до занепаду фабрик і ліквідації вузькоколійної залізниці. Кінець 30-тих років приніс повторний економічний зріст, почала розвиватись туристична галузь. Відповідно до пакту Моллотова-Ріббентропа в 1939 році річка Сан стала границею, яка ділила сучасну гміну на територію, окуповану німецькими і радянськими військами. З радянської сторони розібрали і виселили 13 поселень, які знаходились при так званій прикордонній "зоні", до Сибіру вивезли місцеву інтелігенцію, державних службовців, священників і лісові служби. На лівобережній частині, Німці почали репресії євреїв, які закінчились цілковитим їх знищенням, а після включення цієї території до Генеральної Губернії в червні 1941 р., загострився польсько-український конфлікт. З уваги на велику концентрацію в цьому регіоні сил УПА посилився терор щодо польського населення, який не зменшився навіть після приходу радянських військ в вересні 1944 р. Під час воєнних дій були знищенні численні поселення.

Новий кордон вздовж річки Сан між Польщею і СРСР знову поділив територію сучасної гміни. В радянській частині розпочалась примусова колективізація села і запровадження православ’я, а тих, хто ставив опір, виселили на Сибір. Лютовіска перейменували в "Шевченково". На польській стороні, гірський терен аж до Цісної контролювали відділи УПА. В 1944 р. в рамках "репатріації" почалось виселення українського населення до СРСР, а від 1946 р. - примусове. В рамках акції "Вісла" в 1947 р. пройшов наступний етап виселення, який призвів до цілковитої депопуляції території. Всі будівлі були знищенні, а території колишніх поселень знову перейняла природа. Після так званого "вирівнювання кордонів" в 1951 р., яке було викликане відкриттям покладів вугілля в Сокальському повіті, Лютовіска знову повернулись під владу Польщі, а на територію гміни прибули виселенні мешканці Сокальщини. Почалось повторне заселення Бещад (укр. Бескидів) - не зважаючи на це, на території сучасної гміни Лютовіска заселенні тільки 17 сіл з 28 існуючих до війни, таким чином демографія даної території змінилась в десять разів, з 21398 осіб в 1931 р. до 2145 в 1994 р. В часах Польської Народної Республіки існувала загроза екологічної катастрофи, яка була викликана розміщенням на території гміни ферм, пов’язаних з так званим "відновленням" долин, яке призвело до змін в водоймах, ерозії ґрунтів, знищення рослинного шару, природничих об’єктів і без того невеликої кількості історичних пам’яток.

Для охорони культурної спадщини давніх мешканців долини Сану
 - Рада Гміни Лютовіска на основі прав, якими були наділенні місцеві самоуправління відповідно до закону про охорону природи, утворила в 2000 р. на теренах давніх поселень сім природно-ландшафтних груп. Проект був реалізований із засобів Швейцарського Фонду Охорони Біорізноманітності Східних Карпат, утвореного для підтримки спільних дій в Міжнародному Заповіднику Біосфери. Проект був нагороджений Фондом Розвитку Єврорегіону Карпати в рамках Програми Інноваційних Практик Самоуправлінь за найкращий проект з польської частини Єврорегіону.

Протягом століть Бещади заселяли різні національності, серед яких найважливіші це Русини, Євреї і Поляки.  Події ХХ століття - ІІ світова війна, а пізніше переселення закінчене акцією "Вісла" безповоротно змінили обличчя цього закутка. Виселення місцевого населення, яке супроводжувалося знищенням культури, яку так тяжко будували на протязі багатьох поколінь, спричинило те, що від другої половини ХХ століття Бещади на нового утворюють свою культурну тотожність. На щастя в Бещадах збереглося багато як матеріальних, так і не матеріальних історичних цінностей. Завдяки їх неповторності і різноманітності, вони не йдуть в забуття, а навпаки, про них все більше дбають і експонують.

Kalendarz

p September 2017 n
M T W T F S S
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30